Пологи з помічницею. Особистий досвід

Про свої перші пологи розповідає Катерина.
Саме на курсах підготовки до пологів я взнала, наскільки важливий особливий психологічний настрій на пологи, наскільки фізіологічно обгрунтовано дозволяти породіллі рухатися під час сутичок як вона захоче і приймати зручні нею пози.
Мене і раніше вода заспокоювала, розслабляла, а коли я взнала, що хворобливі сутички легко переносити у воді, твердо вирішила, що, принаймні, перший період – період розкриття шийки матки, я проведу удома. Природно, одна б я не вирішилася довго залишатися удома. Для душевного спокою і на випадок, якщо виникне непередбачена ситуація, я вибрала «пологи з супроводом». Тобто домовилася з акушеркою-помічницею (це як доула в Штатах) з центру, що вона приїде до мене, як тільки почнуться пологи.
Як тільки приїхала Свєта, моя помічниця, сум'яття і хвилювання в будинку відразу поступилися місцем спокою і тихій радості. Перше, що зробила помічниця, коли увійшла до нас – привітала з початком важкої роботи і швидкою появою маляти!
Правда, до цього я дзвонила Свєті вже багато раз і навіть пару разів просила негайно приїхати, вважаючи, що «вже почалося». Але Свєта нехитрим способом (якщо прийняти теплу ванну або випити дві пігулки Но-шпи, підготовчі сутички затихнуть, а сьогодення немає), з'ясовувала, що нічого загалом і не почалося.
Потім акушерка прослухала сердечко моєї крихти, оглянула мене - розкриття вже було, але доки незначне. Разом зі Свєтою ми ще раз перевірили, чи все зібрано для пологового будинку, пили чай, дивилися телевізор. Дивно, як ця жінка легко і невимушено вписувалася в загальну картину пологів.
Я сиділа, «осідлавши» стілець, спершись руками об його спинку (таке положення сприяє розкриттю шийки матки), а помічниця розповідала щось смішне з практики. Так непомітно пролетіло досить багато часу.
Розкриття йшло повільно. Сутички були нетривалими, малохворобливими і інтервал між ними був досить великий. Ми зробили клізму, адже вона вважається природним стимулятором, заразом поголили лобок – все одно цих процедур не уникнути в пологовому будинку. І буквально через півгодини вся картина змінилася: у мене пішли регулярні і вже досить відчутні сутички. Світлана масажувала мені спину, ми дихали «через пухкі губи».
На курсах ми досить добре відпрацювали різних типів дихання при пологах, а на практиці виявилось, що для мене більш личить саме такий спосіб - на піке сутички роблю вдих через ніс з гучним сопінням, а видих - через рот, при цьому видаючи звук «пу».
Незабаром розслаблятися стало складно і я стала проситися у ванну. Через деякий час я вже лежала у воді і, не відчуваючи свого тіла, блаженствувала. А час йшов, і разом з ним йшло розкриття шийки, моє маля просувалося до виходу, і мені ставало все радіснішим, адже скоро, вже дуже скоро, ми зустрінемося. Але і відчуття ставали все сильнішими, інтенсивність сутичок наростала, проміжки скорочувалися, і в якийсь момент я навіть злякалася... Але Свєта - професіонал, а головне, вона знала мене вистачає добре, тому швидко знайшла потрібні (!) слова, легко заспокоїла і якимсь особливим чином вселила повну упевненість, що все буде добре.
Для полегшення болю вже застосовували всі засоби - масаж, пробували різні пози, ароматерапію і дихання, дихання, дихання. Світлана дихала зі мною «собачкою» (часте поверхневе дихання), допомагала не збитися з темпу.
Акушерка, оцінивши мій стан, самопочуття маляти і темп моїх пологів, наявність невеликі пробок на дорогах, прийняла рішення - пора виїжджати. Прибули ми в пологовий будинок майже на повному розкритті. Поки «моя» акушерка заповнювала стандартні анкети під час вступу, мене вже оглянув доктор. З цієї миті я вже погано пам'ятаю точну послідовність всіх дій.
Але мене не покидало відчуття безпеки і спокою, тому що поруч була моя помічниця. Сила сутичок була максимальна, здавалося, що сутичка вже вся складається з «піку». Мене почало подтужівать. Хотілося кричати. Але Світлана невідступно була при мені і відразу нагадала, що якщо я не зберуся з силами і почну турбуватися і кричати, це створить кисневе голодування в моєму організмі, що небезпечно для маляти.
Моя помічниця дихала зі мною «собачкою» до тих пір, поки маля не опустилося зовсім і мені дозволили тужитися, власне кажучи, народжувати. Вона хвалила мою роботу і витривалість, говорила теплі душевні слова, від яких додавалося сил! Без помічниці я точно б думала лише про себе і, напевно, поводилася б не зовсім адекватно. І хоча помічниця не власноручно прийняла мого крихітку, з нею відчуття безпеки і спокою мене не покидали ні на хвилину.
Автор: Ольга Думкина